Докази та доказування в господарському процесі під час розгляду справ у сфері господарсько-торговельної діяльності: новели національної практики

Abstract

(ua) Стаття присвячена актуальному питанню вивчення та узагальнення новел національної практики стосовно доказів та доказування в господарському процесі під час розгляду справ у сфері господарсько-торговельної діяльності. Предметом дослідження є національна практика господарських судів у справх щодо господарсько-торгівельної діяльності. Автором обґрунтовано необхідність дослідження цієї проблематики, зважаючи на попередні недоліки національного законодавства у застосуванні доказів під час доказування у господарському процесі. Розкривається суть доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Вивчено види доказів, встановлені господарським процесуальним законодавством, а саме такими можуть бути письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків. Акцентовано увагу, мають відповідати встановленим критеріям: належності, допустимості, вірогідність, достатності. Продемонстровано, що новела стандарту доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Крім того, проаналізовано основні новели щодо доказів у контексті господарсько-торгівельної діяльності. Виявлено, що судова практика застосування різних засобів доказування є сформованою, проте не має однозначності. Наприклад, деякі господарські суди допускають можливість застосування тих чи інших доказів, а деякі вважають ці доказами неналежними та недопустимими.

(en) The article is devoted to the topical issue of studying and summarizing novelties of national practice regarding evidence and proof in the economic process during consideration of cases in the field of economic and commercial activity. The subject of the study is the national practice of commercial courts in cases related to economic and commercial a ctivity. The author substantiates the need to research this issue, taking into account the previous shortcomings of the national legislation in the application of evidence during the proving in the economic process. The essence of the evidence is revealed as any data on the basis of which the court establishes the presence or absence of circumstances (facts) justifying the claims and objections of the participants in the case, and other circumstances that are important for the resolution of the case. The types of evidence established by economic procedural legislation have been studied, namely written, tangible and electronic evidence; conclusions of experts; testimony of witnesses. Emphasized attention, must meet the established criteria: appropriateness, admissibility, probability, sufficiency. It has been demonstrated that the amendment to the standard of proof of "probability of evidence", as opposed to "sufficiency of evidence", emphasizes the need for the court to compare the evidence provided by the plaintiff and the defendant. That is, with the introduction of the new standard of proof, it is necessary not to provide enough evidence to confirm a certain circumstance, but to provide exactly the amount that will be able to outweigh th e arguments of the opposite side of the court process. In addition, the main novelties regarding evidence in the context of economic