Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.kspu.kr.ua/jspui/handle/123456789/4845
Назва: Мовна агресія розважальних телешоу як спосіб ведення інформаційної війни
Інші назви: Language aggression of entertainment tv shows as means of waging information warfare
Автори: Кирилюк, Ольга Леонідівна
Kyryliuk, Olha
Ключові слова: образ ворога
збройна агресія
російсько-українська війна
інформаційна війна
фрейм
симулякр
наратив
image of the enemy
armed aggression
Russian-Ukrainian war
information warfare
frame
simulacrum
narrative
Дата публікації: 2020
Бібліографічний опис: Кирилюк О. Л. Мовна агресія розважальних телешоу як спосіб ведення інформаційної війни / Ольга Леонідівна Кирилюк // Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – 2020. - №32 (1). – С. 132–140. URL: http://www.aphn-journal.in.ua/archive/32_2020/part_1/22.pdf doi:10.24919/2308-4863.1/32.214487
Короткий огляд (реферат): (ua) У пропонованій статті здійснено лінгвістичний аналіз текстів телевізійних шоу, присвячених двом держав-ним святам – Дню Перемоги та Дню Незалежності України. Досліджувані телепрограми були показані в ефірі українського телеканалу «Інтер», який неодноразово отримував публічні звинувачення в підтримці проросійсько-го політичного курсу. Результати дослідження дають підстави стверджувати про свідоме нав’язування глядачеві хибних нара-тивів, що формують негативне ставлення до української незалежності, й утвердження російськоцентричної мовної картини світу, яка допомагає утримувати громадян у спільній з агресором психокультурі. Автори шоу здійснюють свідоме знецінення української незалежності шляхом використання лексем із негатив-ною семантикою, що вербалізують негативні факти суспільної дійсності («катастрофа», «зрада», «заробітчан-ство», «страждання»). На противагу цьому вжито велику кількість лексем, які створюють позитивний імідж України в добу СРСР («успіх», «велич», «належність до народу-переможця», «впевненість», «спокій»). Також сце-нарієм передбачене використання мовних засобів, що перекладають провину за війну на Донбасі з Росії на Україну. Автори нав’язують глядачеві російський симулякр про спільну історію та «один народ». Це досягається за рахунок таких прийомів: а) використання форм присвійного займенника «наш» стосовно символів СРСР («наша пам’ять», «наша країна», «наша Вітчизна»); б) вживання прикметника «спільний» («спільна пам’ять», «спільна пісня»); в) вживання українських і російських топонімів і антропонімів у контексті представлення поняття «країна». Потрапляння таких хибних наративів до українського інформаційного простору становить загрозу націо-нальній безпеці країни. Тому проведення подібних досліджень має стати невід’ємною складовою частиною дер-жавної політики з метою виявлення фактів інформаційної мовної агресії та вироблення системи контрзаходів.
(en) The proposed paper provides a linguistic analysis of the texts of television shows dedicated to two national holidays – Victory Day and Independence Day of Ukraine. The studied TV programmes were shown on the Ukrainian TV channel “Inter”, which has repeatedly received public accusations of supporting a pro-Russian political course. The results of the study give reasons to assert a conscious imposition on the viewer of false narratives that shape negative attitudes toward Ukrainian independence, instead establishing a Russia-centric language picture of the world that helps keep citizens in common psychoculture with the aggressor. The authors of the show consciously devalue Ukrainian independence by using lexemes with negative semantics, which verbalize the negative facts of social reality (“catastrophe”, “betrayal”, “labour migration”, “suffering”). In contrast, large numbers of lexemes are used that create a positive image of Ukraine in the Soviet era (“success”, “greatness”, “belonging to the victorious people”, “confidence”, “peace”). The scenario also envisages the use of language means that shift the blame for the war in Donbas from Russia to Ukraine. The authors impose on the viewer a Russian simulacrum about a common history and “one nation”. This is achieved through the following techniques: a) the use of forms of the possessive pronoun “our” in relation to the symbols of the USSR (“our memory”, “our country”, “our Motherland”); b) the use of the adjective “common” (“common memory”, “common song”); c) the use of Ukrainian and Russian toponyms and anthroponyms in terms of the concept of “country”. Getting such false narratives into the Ukrainian information space poses a threat to the country’s national security. Therefore, the analogous studies should become an integral part of public policy in order to identify the facts of information language aggression and develop a system of countermeasures.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.kspu.kr.ua/jspui/handle/123456789/4845
Розташовується у зібраннях:Наукові видання каф-ри української філології та журналістики



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.