Філософічність інтимної лірики Оксани Забужко

Abstract

У статті осмислено специфіку вияву філософічності, породженої інтелектуалізмом як сутнісною ознакою інтимної лірики Оксани Забужко. Розглянуто різні форми і способи актуалізації філософського начала: філософські проблеми, акценти і смисли, філософські алюзії та ремінісценції. Потужна енергетика максималістських почуттів в інтимній ліриці Забужко продукує оригінальну взаємодію і кардинальність розв’язання традиційних філософських проблем. Поетеса визначає параметри любові в контексті ключових філософських категорій «свобода», «життя», «смерть»: любов – це шлях до свободи через «смерть» скутої нормами особистості задля нового гармонійного життя. Яскраво виявлена емоційно-почуттєва домінанта обумовлює й відповідний комплекс художніх засобів (гіпербола, оксиморон) і прийомів (антитеза, градація). Любов як долання особистісних меж і соціальних прокрустових норм – самопізнання – самореалізація – такі етапи розвитку ф ілософської концепції любові в поезії О. Забужко.