The paradox of interaction: "Unique" as comprehensive (transcendental approach)

Abstract

(ua) Найбільш складною дилемою у філософії є відношення феномена людини як унікальної істоти до всеохоплюючого буття. Цей парадокс пояснений тем, що і людина, і світ, як унікальні феномени, існують в реальності й тяжіють до деякого всеохоплюючого цілого, проте факт їхнього існування не має логічного пояснення. Метою даної роботи є дослідження парадоксу взаємодії «унікального» та «всеохоплюючого» за допомогою класичних фундаментальних, а також філософськобогословських знань. Завданням роботи є здійснення концептуалізації «унікального» та «всеохоплюючого» як ідеальних моделей взаємодії. Методологією дослідження виступає трансцендентний метод, який забезпечує введення апріорних трансцендентних категорій – «унікальне», «всеохоплююче», що стали передумовою для розв'язання парадоксу взаємообумовленості унікального і загального, а також їхньої самотрансценденції. Результати. Показано, що у фундаментальному знанні виділяються головні положення: про необхідність визнання реальності існування світу, існування регулярності його устрою та пізнання його людиною. У філософії, ключовим постулатом є теза про взаємодію «людинисуспільства-Всесвіту» та суті цієї взаємодії. У той же час, «людина», «суспільство», «Всесвіт» вважаються ідеальними цілісними конструкціями-сингулярностями. Богословські постулати представлені у вигляді священних текстів, відображених в Одкровенні, де представлений Всеохоплюючий Логос, в фундаментальній доктрині про Всемогутнього, Всемудрого і Вселюбного Бога, про його істинну суть і хороші діяння. Обговорення. Уточнено, що свідомість є складною метафізичною абстракцією, топологічною конструкцією, яка недоступна емпіричному пізнанню, оскільки вона є ідеальним центром внутрішнього світу людини. Це – духовне явище, а не матеріальне, воно існує як безмежний мікрокосм. В цьому й проявляється одночасна унікальність і всеохопність свідомості. Висновки. Це дало змогу зробити висновок, що всеохоплююче створює свій власний уяви-всесвіт, в якому людина існує. Цей світ – не лише природа, а й суспільство. Але людство також є творчим, як і всеохоплююче, адже створює власну модель життя. Таким чином, точка зору людини як унікального і Бога як всеохоплюючого збігаються саме в процесі побудови буття суспільного. Тобто те, що людина робить і створює є її призначенням з боку Всеохоплюючого.

(en) The paradox of the interaction of "unique", "universal" and "comprehensive" through the use of classical postulates of fundamental as well as philosophical and theological knowledge was examined in accordance with the aim of the study. The ideal interaction models were conceptualized, following the key task. It was confirmed a possibility of distinguishing the basic provisions in fundamental sciences: recognizing the reality of the existence of the world, patterns of its structure and the idea that the world can be cognizable by man. Within the key postulate in philosophy of “man – society – universe” interaction the categories of “man”, “society”, and “universe” were considered as ideal holistic constructions-singularities. Theological postulates were presented in the form of sacred texts reflected in the Revelation texts about the Comprehensive Logos; in the fundamental doctrine of the All-Powerful, Wise and All-Loving God, of His true essence and good deeds. The transcendental method was used to introduce a priori transcendental concepts – "unique", "comprehensive", "universal" which are a prerequisite for resolving the unique and universal interconditionality paradox, as well as their self-transcendence. In conclusion it was underlined that the points of view of a man as unique and divine as comprehensive and universal coincide precisely in the process of constructing the being of the social reality. That is, what a person does and creates is a predestination of the Comprehensive Logos.