Лексикографування онімів говірки за корпусом моноговіркових текстів

Abstract

(uk) У статті подається теоретичне обґрунтування словника онімів говірки за корпусом текстів, метою якого є представлення системи власних імен як значущої складової лексикону говірки. Словник онімів типологічно за об’єктом опису є діалектним; за предметом опису – аспектний (ономастичних). Особливістю презентованого «Словника онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України» є включеність до словникової системи говірки, поданої в Тезаурусі говірки (повного базового) як аспектного словника-супутника, до того ж, на основі Корпусом текстів говірки що й визначає своєрідність його лексикографічного укладання та параметризації. Основний комплекс словника об’єднує усі розряди онімів – від антропонімів і топонімів, мікротопонімів до кличок тварин, позначень марок побутової техніки, назв установ та ін. Можливість функціонального подання усіх онімів на рівних правах – літературних, загальноукраїнських і територіально обмежених у вживанні, вузькоговіркових одиниць, високочастотних і рідкісних онімів, одиниць активного і пасивного словникового запасу та ін. – сприяє різноаспектному їх опису, лінгвістичній та екстралінгвістичній інтерпретації. Дискурсивне вживання власних назв, що демонструє широка зона контекстів: її метатекстовий матеріал подає рефлексію говірки у відношенні до онімів як особливого класу слів і несе важливу інформацію про осмислення говірконосіями форми, семантики і вживання онімів. Це відкриває багатий і різноманітний світ властивостей і зв’язків компонентів мікротекстів з іншими одиницями номінальної лексики говірки. Системне укомплектування всіх ономастичних розрядів онімів говірки в один словник і водночас включеність його до моноговіркового словникового комплексу дозволять вивчати зв’язки різних типів онімів і апелятивів, їх взаємодію, видозміни, динаміку тощо у складі монографічного опису говірки. Словник онімів говірки можна кваліфікувати і репрезентантом лінгвокультурологічних уявлень говірконосіїв, і джерелом реконструкції мовної картини світу носіїв окремої говірки як носіїв традиційної народно-мовної культури та концептосфери.