Тезаурус говірки як показник її онтологічного статусу

Abstract

(uk) У статті проаналізовано сучасний спосіб експлікації діалектногоого матеріалу за корпусом текстів однієї говірки – тезаурус. Визначено онтологію як сукупність лінгвістичних знань та методів їх наукових досліджень, а також зосереджено увагу на онтології опису лінгвістичних об’єктів, що є базовим онтологічним принципом дослідження мови. Удокладнене поняття «говірка» як одиниця діалектної мікросистеми у плані з’ясування онтологічних її ознак. Зосереджено увагу на лінгвістичному співвідношення між говіркою як онтологічною даністю та її гносеологічним відображенням в різноманітних описах. Констатується назріла потреба в тезаурусному зводі, подібному до словників не тільки моноговіркових описів (дескрипцій), а й української діалектної мови в цілому. Тезаурус говірки як повний дескриптивний словник якраз і подає усі функціональні одиниці мовлення услід за відображенням їх у корпусі текстів говірки (текстовому чи електронному), тобто є вторинним відносно «текстового опису» говірки. Подано склад одиниць тезаурусу є: а) слова у традиційному їх розумінні; б) словоформи (вживання слів) і колокації (немовленнєві звукові елементи – сміх, покашлювання, «невербальні хезитативи»). У статті наводиться фрагмент тезаурусу говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області. Новизною у тезаурусному способі лексикографування є включення до його складу різнопланового ономастичного матеріалу. Основний комплекс словника об’єднує усі розряди онімів, що дає можливість ще й цією гранню говірки досліджувати увесь комплекс інформації. Наводиться фрагмент онімів, зафіксованих у тезаурусі досліджуваної говірки. Узагальнений огляд онтології говірки та досвід укладання тезаурусу говірки дозволив дійти висновку про системний характер представлення одиниць, джерелом яких є моноговірковий корпус текстів. Оцінка якості тезаурусу говірки залежить від ступеня повноти його словника. Перспектива дослідження говірки бачиться нами не лише в повноті й точності опису значень слів, а й у ситуативній зумовленості уживання слова в говірковому мовленні.