Напрями удосконалення вітчизняного законодавства в контексті структурування нормативно-правового регулювання в агропромисловому комплексі України

Abstract

(ua) У статті досліджено основні напрями удосконалення вітчизняного законодавства. Зазначено, що головним критерієм об’єднання адміністративно-правових норм та їхнього розподілу по структурних частинах є предмет правового регулювання. Відповідно до цього, побудована система передбачає виокремлення правових інститутів, що об’єднуються в загальну, особливу та спеціальну частини адміністративного права. Визначено наукові погляди щодо внутрішнього структурування адміністративного права як галузі права, через формування складових загальної, особливої та спеціальної частини. Акцентовано увагу на пріоритетності систематизації в структуруванні законодавства. Зазначено, що робота має вестись у двох напрямах: зовнішнє і внутрішнє структурування законодавства. Зовнішнє структурування законодавства полягає у приведенні до логічної побудови галузей законодавства та гармонізація національного законодавства з міжнародним правом. Вагоме значення у цьому напрямі відводиться поняттю та змістовному наповненні «трансферу норм», шляхом переміщення правової норми або групи правових норм з одного нормативно-правового акту до іншого відповідно до предмету правового регулювання. Внутрішне структурування законодавства має йти шляхом виокремлення тричленної побудови норми права (гіпотеза, диспозиція, санкція), єдності та взаємодії їх частин. Конструювання норм права має йти шляхом обов’язкової наявності всіх трьох елементів в одному нормативно-правовому акті, комунікативному кодексі. Комунікативний кодекс за своєю структурою має складатись з наступних частин: загальна частина (загальні положення – терміни що використовуються, правила поведінки у суспільно-економічній сфері); особлива частина (матеріальні норми – проступки та санкції за їх вчинення); спеціальна частина (особливості провадження у справах про проступки саме в суспільно-економічній сфері, що регулюється даним комунікативним кодексом).

(en) The article deals with the main directions of improvement of the domestic legislation. It is noted that the main criterion for the unification of administrative legal norms and their distribution by structural parts is the subject of legal regulati on. Accordingly, the system in place provides for the separation of legal institutions, which are combined into general, peculiar and special parts of administrative law. The scientific views on the internal structuring of administrative law as a branch of law have been determined through the formation of components of a general, peculiar and special parts. Emphasis has been placed on the priority of systematization in the structuring of legislation. It has been stated that the work should be carried out in two directions: external and internal structuring of legislation. The external structuring of legislation is to bring about the logical construction of branches of law and the harmonization of national legislation with international law. Significant importance in this direction is given to the concept and meaningful content of the "transfer of rules", by moving a legal norm or group of legal norms from one legal act to another in accordance with the subject of legal regulation. The internal structuring of legislation must go by distinguishing the three-member construction of the rule of law (hypothesis, disposition, sanction), unity and interaction of their parts. Constructing the rules of law must go by mandatory availability of all three elements in one legal act, the Communication Code. The Communication Code, by its structure, should consist of the following parts: a general part (general provisions -terms used, rules of conduct in the socio-economic sphere); peculiar part (material norms - misdemeanors and sanctions for their commission); special part (peculiarities of proceedings in cases of misconduct in the socio-economic sphere, which is governed by this Сommunication Сode).