Основні підсумки орфографічної реформи німецької мови

Abstract

(uk) У статті розглядаються питання становлення орфографічної системи німецької мови. Охарактеризовано зв’язки між усною та писемною мовою. Зроблений опис рис новітньої орфографічної реформи німецької мови, характерних для кожної окремої галузі німецького правопису. Проаналізовано особливості застосування правил німецької орфографії у мовній практиці, що надало можливість прослідкувати доцільність нововведень у таких орфографічних галузях, як написання слів разом та окремо, написання слів іншомовного походження, вживання коми у складносурядних реченнях та інфінітивних групах.

(ru) В статье рассматриваются вопросы становления орфографической системы немецкого языка. Дана характеристика связей между устным и письменным языком. Сделано описание черт новейшей орфографической реформы немецкого языка, характерных для каждого отдельного раздела немецкого правописания. Проанализированы особенности применения правил немецкой орфографии в языковой практике, что дало возможность проследить целесообразность нововведений в таких разделах орфографии, как написание слов слитно и раздельно, написание слов иностранного происхождения, употребление запятой в сложносочиненных предложениях и инфинитивных группах.

(en) The article deals with the development of German orthographical system. The connections between oral and written language are characterized. Orthography is viewed as regularities in the usage of character skeletons by writing different words. Sounds and letters must be connected in the reader’s mind. It is required of the written language to be clear and concrete, while one of the basic functions of written language is language safety. The German standardized spelling rules act took roots in the new orthographical reform. German character skeletons originate from Latin alphabet. New letters also appeared, such as fi, a, o, u. Other way of character skeletons forthcoming in the German language is the formation of integrally whole letter combinations from separate letters: sch, ch, qu. Written norms of modern German orthography take their roots in the 18th century. In the 17th century language communities struggled for German spelling unifications. Conferences in 1876 and in 1901 created the uniform German orthographical rules. Using the results of the last conference K. Duden published “Regulativ 1902”. The work of the modern orthographical reform started in the 70s of the 20th century. Novelties in such orthographical spheres as spelling of words together and separately, spelling of borrowings, words hyphenation, punctuation were outlined. The main orthographical traits of the reform appeared to be the allowance of variations, author and reader orientation to the context. This enabled the usage of variations in writing of words separately or together, borrowings and usage of comas in compound sentences and infinitive groups.